Історія створення  Державної установи  „Музей коштовного і декоративного каміння”

Музей коштовного та декоративного каміння – один із відомих геологічних музеїв України та світу. Зібрання унікальних мінералів та гірських порід з камерних пегматитів Волині зробили музей популярним як серед геологів-фахівців так і широких верств населення.
Історію музею можна розділити на два періоди.
Під час першого періоду історія мінералогічного музею невідривно пов’язана з історією освоєння Волинського родовища камерних пегматитів.
Один з перших дослідників геологічної будови Волині Осовський Г.І. звернув увагу на скупчення кременів та кварцу біля села Гута-Потіївка Житомирського повіту. В статті 1867 р. “Геолого-геогностичний нарис Волинської губернії” він писав про димчастий кварц: “Значний блиск на скабисто-раковистому зломі, рівність і густота його смоляно-чорного кольору мають переваги над найкращими з сибірських кварців. Димчастий кварц витримує порівняння з кращими богемськими так званими раухтопазами”. [ 1 ]
Після публікації статті мінерали з пегматитів Волині почали з’являтися в приватних колекціях переважно у великих містах (Варшаві, Санкт-Петербурзі та інших).
Великий вклад у вивчення геологічної будови району і мінералогії камерних пегматитів Волині вніс П.А.Тутковський. Він впорядкував геологічний опис одного з листів геологічної карти Європейської частини СРСР. Геологічну зйомку листа вчений зробив детально – по триверстому масштабу.
Подальша історія  вивчення пегматитів  Волині  пов’язана  з іменами відомих вчених-геологів: С.В.Бельського та  Л.Л.Іванова. Після опису взірців зібраних з родовища Леонід Іванов передав частину їх в Житомирський краєзнавчий музей.  [ 4 ]
Створенням місцевого музею на родовищі в той час ніхто не займався.
В 1931 році вперше біля сіл Писарівка, Вишняківка почалась розробка пегматитів розвідувально-видобувною партією Українського геолого-розвідувального тресту з метою видобутку топазів. В цей час  виникло питання про доцільність організації в районі стаціонарної колекції мінералів та порід. Така музейна колекція була створена на базі партії в селі Писарівка, ініціаторами створення якої були В.П.Амбургер і Б.О.Гаврусевич. В 1939 році, коли О.Є.Ферсман приїздив на родовище, він відвідав цей невеличкий музей, який йому сподобався. У зв’язку з відкриттям на Волині ювелірних топазів, берилів та мінералів групи кварцу, академік писав: “Те, що складало раніше гордість і єдину прерогативу Уралу, тепер у великій кількості є на Волині”.
На жаль, Велика Вітчизняна війна припинила діяльність музею, і подальша доля його колекційних експонатів залишилась невідомою.
Після війни відновились дослідно-розвідувальні і експлуатаційні роботи переважно на п”єзокварц, як стратегічну сировину. Разом з тим виникла потреба відновити колекцію головних і  супутніх мінералів пегматитів і оточуючих гірських порід. Перші колекції експонатів із-за відсутності належного приміщення зберігались в ящиках та в сейфах геологів  Волинської експедиції. Поступово кількість експонатів збільшувалась і постало питання про виділення окремого приміщення  для належного розміщення зразків.
Так,  в 1951 р. був утворений мінералогічний музей. Основоположниками зібраної колекції були В.Т.Клочков і О.І.Салманін.
На той час це була одна велика кімната, де експонати лежали на спеціальних постаментах пірамідальної багатоповерхової форми, виготовлених спеціалістами будівельного цеху Волинської експедиції.
Слід відзначити ентузіастів музейної справи цього періоду: С.І.Перегуду, Л.П.Чернишкову, Л.А.Приказчикова.
Мінералогічна колекція у 1958 р. була зареєстрована в Житомирському обласному управлінні культури під назвою “Мінералогічний музей на громадських засадах”.
По мірі вивчення та експлуатації Волинського родовища кількість мінералів та гірських порід в музеї розширювалась. Згодом однокімнатне приміщення стало тісним. Музей декілька разів переносили з одного приміщення в інше. І наприкінці 70-х років експонати були розміщені в одноповерховому будинку, де вони зайняли три зали. Переміщення музею супроводжувалось і значним його оновленням. Замість багатоповерхових стелажів були виготовлені в Житомирі меблевою фабрикою, на замовлення, спеціальні скляні вітрини, завдяки чому можна було побачити велич та неповторну красу мінералів та гірських порід Волинського родовища. Кількість та склад експонатів значно поповнився. Музей став складовою частиною тематичної партії ВО “Західкварцсамоцвіти” МінГео СРСР.
Значний вклад в розширення та вдосконалення внесли геологи підприємства: Ю.Г.Сорокін, В.С.Булгаков, В.І.Панченко, І.С.Василишин, А.С.Весельєв, Ф.В.Мужановський, В.М.Бурлаков, Н.Г.Лукашенко, Т.М.Бурлакова, Р.В.Василенко,  Л.І.Муський,    Архаров І.П.
Музей ставав все більш відомим в Радянському Союзі та світі. Сюди приїздили геологи, студенти, звичайні любителі каменів. В музеї вже було декілька товстих книг одних тільки відгуків відвідувачів.
В 1973 р. вийшла в світ монографія під редакцією академіка НАН України Євгена Лазаренко “Мінералогія і генезис камерних пегматитів Волині”, яка і сьогодні є настільною книгою геологів, що вивчають родовище дорогоцінного каміння камерних пегматитів. Багато взірців, які описані в даній книзі, зберігаються і демонструються у вітринах музею і в даний час.
Починаючи з 1980 р. історія музею невідривно пов”язана з історією освоєння ВО “Західкварцсамоцвіти” покладів кварц-самоцвітного каміння України, Білорусії та Молдови. В цей час музей поповнюється великою кількістю зразків дорогоцінного каміння органогенного утворення – бурштину, гагату, а також зразками опалу, родоніту, мармурового оніксу та інших. Геологи підприємства привозили взірці з родовищ та покладів, на яких проводились геологічні роботи.
І нарешті, в 1992 р. експонати музею було переміщено у двоповерховий спеціально відремонтований для розміщення колекції будинок, де він знаходиться і в даний час. Зали розмістились  на другому поверсі. Особлива увага приділялась надійному збереженню експозиції. На той час музей займав три великих зали і фондосховище. І знову музей поповнився взірцями мінералів і гірських порід відомих родовищ України, Уралу, Сибіру, Паміру та інших родовищ світу.
Тут демонструвались зелені кристали берилу, прозорі зразки гірського кришталю, золотистого цитрину і димчастого кварцу та моріону, рожеві, блакитні і поліхромні (рожево-голубі) топази, унікальний аквамарин, фіолетові і зелені кристали флюориту та інші мінерали й гірські породи Волині.
В 1984 р. музей відвідала велика група видатних вчених-геологів з багатьох країн світу, членів 27-го Міжнародного геологічного конгресу (м.Москва), а в 1993 р.- учасники Міжнародного геологічного симпозіуму “Intergems-93” (м.Прага), які дали високу оцінку цій колекції.

         “Ця експозиція дійсно неймовірно цікава. Пояснення, які ми почули, дали нам дуже багату інформацію, їх затьмарила тільки розкішність зразків, які ми навряд чи побачимо в іншому місці. Особливо чорні кварци, зелені берили і поліхромні топази. Поздоровляю Вас”.
Професори Шат і Джін Агрел.
Кембрідж (Великобританія)

         “Казковий музей – ні з чим не  зрівняний у моєму досвіді. Неймовірно цікаве і збагачуюче мене відвідування”.              Джеймс Гарвін.
Університет Браун (США)

         “Надзвичайно чудові зразки, які зберігаються в музеї, є одним з визначних надбань народу України і роблять його дивовижним музеєм світового значення”

                                                                           Професор В.П.Петров (Росія)

 

         Новий період розвитку музею розпочинається з 1996 р. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року № 1485 “Про створення музею коштовного і декоративного каміння” вся колекція мінералів та гірських порід мінералогічного музею підприємства “Західкварцсамоцвіти” була передана у музей коштовного та декоративного  каміння, підпорядкованого Міністерству фінансів. [ 5 ] Крім того, Кабмін постановою за № 238 від 19 березня 1997 року вніс деякі зміни у свою попередню постанову про те, що музею передається весь двоповерховий будинок.
Основним завданням музею є забезпечення надійного збереження колекції, накопичення наукового мінералогічного матеріалу із Волинського родовища камерних пегматитів, також із родовищ України та зарубіжних країн. Важливою задачею музею є пропаганда наукових знань та популяризація результатів досягнень геологічної науки.
В 2001 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2001 р. № 1709 “Про затвердження переліку наукових об”єктів, що становлять національне надбання”, музею коштовного та декоративного каміння присвоєно статус “Науковий об”єкт, що становить національне надбання України”. В 2001р. проведена переоцінка вартості експонатів колекції музею у відповідності з сучасним рівнем світових цін. В цьому ж році в співпраці з Державним гемологічним центром України видана книга у формі каталогу, яка розповідає про унікальне кам’яне багатство, зосереджене в музеї. Наводиться таблиця, яка містить повний перелік мінералів, гірських порід, руд і скам”янілостей. Найбільш цікаві експонати проілюстровані фотознімками, наведена розгорнута текстова характеристика. [ 2 ]
З початку періоду підпорядкування музею Міністерству фінансів директором був призначений І.С.Василишин, талановитий геолог, ентузіаст своєї справи, людина, яка всі сили віддавала улюбленій справі і своєму дітищу – музею. Нині Іван Самойлович знаходиться на заслуженому відпочинку, але зв’язків з музеєм не втрачає.
В даний час мінералогічний музей налічує більш як 1800 зразків мінералів та гірських порід із геологічних утворень України, держав СНД, Європи, Америки, Африки та інших місць світу.

Мінералогічний музей слугує базою для популяризації геологічних знань серед різних верств населення. Постійними його відвідувачами є учні середніх шкіл, гімназій, коледжів, вищих навчальних закладів як України, так і сусідніх держав (Польша, Росія), його відвідують учасники різних наукових форумів, іноземні делегації.
Необхідно окремо виділити Книгу відгуків відвідувачів музею. Читаючи її, проймаєшся гордістю за нашу державу, за геологів-ентузіастів, які на протязі більш ніж піввікової історії створили і зберегли цю унікальну колекцію, котра сьогодні є однією з кращих в Україні.
Відгуки практично є з більшості країн світу.
Пишуть політики, письменники, художники, вчені, артисти, геологи, вчителі, лікарі, студенти, школярі і пенсіонери. Пишуть прозою і віршами, з захватом і гордістю. Дарують фотографії, сувеніри, зразки мінералів, статті, книги, журнали, бажають собі  ще не раз побувати тут. От деякі з них …

         “Один із самих чудових музеїв, Дякую за можливість побачити його і послухати про утворення камерних пегматитів”.
Р.Оджанавгор.  Мінесота  /США/

         “Велика подяка людям, які зуміли показати багатство і красу природи. Це один з не багатьох, але тим більше цінних островків освіти і науки в Україні”
Академік НАН України Б.Стогній

          “Дуже вдячний Уряду України і геологам-ентузіастам за те, що в наші суворі часи збережена унікальна колекція мінералогічного музею у м.Володарськ-Волинський – перлині світового рівня по унікальності та пригожості світу мінералів”.                                                 
д-р г-м.н. С.Зубович /Білорусь/

         Музей користується все зростаючою популярністю як серед громадян України, так і серед громадян близького і далекого зарубіжжя. Приїздять співробітники дипломатичного корпусу, акредитовані в Україні, для яких організований постійно діючий туристичний маршрут Київ – Володарськ-Волинський – Коростень – Овруч – Київ.
Завдяки інформації місцевої і столичної преси, виданню каталогу музею, публікацій в український і зарубіжних мінералогічних журналах про музей дізнаються все більш широкі верстви населення.

         І був правий визначний радянський вчений-геолог, один із провідних спеціалістів по пегматитах О.Є.Ферсман, коли говорив, після відкриття топазів на Волинському родовищі, що “… те, що раніше складало гордість і єдину прерогативу Уралу, зараз в великій кількості є в Україні (на Волині)”. Не даремно спеціалісти називають Волинь “Урал в мініатюрі”. Сьогодні з впевненістю можна стверджувати, що Волинське родовище відноситься до одних з найбільш унікальних родовищ дорогоцінного каміння в світі і поряд з такими відомими родовищами кольорового каміння як Головинське родовище лабрадориту і Клесівське родовище бурштину є перлиною України, а колекція мінералів дорогоцінного  і декоративного каміння, яка експонується сьогодні в музеї – його візитною карткою.

         Музей коштовного і декоративного каміння продовжує розвиватися  й нині.
Співробітники музею останніми роками розпочали роботу з перегляду музейних колекцій, комп’ютеризації каталогів, створення бази даних, працюють над модернізацією музею. Кожен рік ведеться поповнення музейної експозиції.
Суттєвий внесок в сучасний розвиток музею внесли геологи І.С.Василишин, В.А.Власюк, В.М.Лизун, В.К.Каменчук а також теперішні працівники музею – Л.Л.Власюк, В.В.Яковлєва, І.А.Ковтун, Лірник М.І. [ 7 ]

                                                      ЛІТЕРАТУРА:

         1. Є.К.Лазаренко, В.И.Павлишин, В.Т.Латыш, Ю.Г.Сорокин «Минералогия и генезис камерных пегматитов Волыни» Львов, 1973 г.
2. І.С.Василишин, В.В.Індутний, В.І.Павлишин, та ін. „Музей коштовного і декоративного каміння” Науково-популярне видання. К.: Державний гемологічний центр України, 2001 р.
3. І.С.Василишин, В.І.Панченко, В.І.Павлишин „Пегматити Волині”, Науково-просвітницький журнал „Мінеральні ресурси України”, № 1, 1996 р.
4. Ф.Мужановський „Історія Волинського музею самоцвітів”, краєзнавча хрестоматія Вол.-Вол. р-ну „Горошківщина – перлина українського Полісся”, 2005 р. ст..45.
5. Кабінет міністрів України. Постанова від 11.12.1996р. №1485 „Про створення музею коштовного і декоративного каміння”.
6. Кабінет міністрів України. Розпорядження від 12.05.2004р. №306р „Про зарахування цінностей колекції Музею коштовного і декоративного каміння до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України”.
7. Яковлєва В.В., Власюк Л.Л. „Музей коштовного та декоративного каміння. До 10-ї річниці”. Житомир, 2006 р.

 







Адреса:
смт. Хорошів,
Житомирська область,
вул. Героїв України, 58.

Тел.(04145) 32214, 31210,
тел-факс (04145) 32276
e-mail: muzey_vv@ukr.net